Існує цілий десяток різних синонімів слову бісер (араб. бусра, штучна перлина): це і пацьорки, пацюрки, цятки, маніста, лєлєльки, коральки, коралики, дьондятка, дьондя, дробенька. У свому житті я чула лише дві назви - пацьорки і коралики, але я к звучать самі слова, як наші предки словами вдало і любовно зуміли передати внутрішню природу тих дрібних зерняток! А вироби з них наче нагадують саму природу речей, коли з найменших частинок формуються надзвичайно складні структури.

Батьківщиною бісеру вважають Стародавній Єгипет, науковці стверджують, що "на теренах сучасної України коралики були вже відомі в добу трипільської культури; у I тис. до н. е. намистини набувають значної популярності у побуті скіфів та сарматів як оздоби для шиї й рук та як матеріал для декорування одягу" (1).

Зараз бісер вважають частиною ювелірної справи і справді мистецькі вироби з нього вражають, такі оздоби все частіше можна зустріти на вишуканих модних показах. У ювелірній справі особисті прикраси - це перстені, сережки, броші, шпильки, браслети, намисто, кулони, кольє, медальйони, ланцюжки. Всі ці вироби можна зустріти і в бісері. Проте, звичайно, є чимало й інших, такі як традиційні бісерні гердани, багаті кризи, галстуки, стрічки і бантики, косинки і ін. Чудово виглядає бісерна вишивка - це і традиційні українські вишиті сорочки, і вишиті бісером прикраси.

В ювелірній термінології серійне виробництво - це випуск виробів одного зразка, що перевищує 200 шт., одиничне - до 200 шт. (2), такі масштаби знижують попит вибагливих покупців. Індивідуальним вважається виготовлення єдиного виробу за рисунком автора. Погодьтеся, що серійне виробництво не для бісерних прикрас, майстер не машина, йому завжди цікаво спробувати і поєднати нові техніки, прийоми, спробувати нові форми, змішати різні кольори, пофантазувати і створити щось несхоже на все інше. Тому бісерні прикраси практично виключають принцип масовості однотипних виробів, це все ручна робота, яку не поставиш на конвеєр. Навіть відштовхуючись від однієї й тієї схеми, кожен майстер вкладає в роботу свою душу і завдяки цьому зробить її несхожою на інші. Хороший майстер неохоче копіює й власний виріб, а якщо це вкрай необхідно, то обов'язково щось та й змінить, і дуже часто цей нюанс надає зовсім іншого звучання. 

Використані матеріали:

1. Автореф. дис. канд. мистецтвознав.: 17.00.06 / О.С. Федорчук; Львів. акад. мистец. — Л., 2004. — 20 с.
2. Марченков В.И. "Ювелирное дело". М.: Высш. шк, 1992