Спочатку дещо про книгу з сайту видавництва "Свічадо" (http://www.svichado.com/catalog/ukrajinski_tradiciji/0/330.html). Рік видання: 2007. Кількість сторінок: 120
Анотація:
У книжці досліджено народні прикраси з бісеру XIX–XX ст. – самобутнє явище української культури, на жаль, малознане сьогодні як в Україні, так й у світі. Вперше розглянуто походження та розвиток художніх виробів з бісеру на українських теренах. Описано технологію виготовлення та композиційно-художні особливості традиційних бісерних прикрас українців. Призначено для широкого кола читачів. Світлини, схеми для початківців і аматорів у ремеслі бісероплетіння.
Зміст книги:
Сторінками історії
Найдавніші відомості про прикраси зі скла
Скляні оздоби давньоруського часу
Художні вироби з бісеру XIV – XIX століть
Прикраси зі скла та бісеру в українському народному вбранні
основи технології
Матеріяли
Техніки виконання накладних оздоб
Техніка нанизування
Техніка ткання
Техніка вишивання
Типологія прикрас
Орнаментика Творів
Про автора книги:
Олена Федорчук -народилася у Львові. 1981 року закінчила відділ художнього ткацтва Львівського училища прикладного мистецтва, а 1990 року – історичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Нині – науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства (2004 р.) та член Спілки критиків та істориків мистецтва (2003 р.). Коло наукових зацікавлень: історія та теорія народного мистецтва, зокрема бісерного оздоблення українського народного одягу. Крім теоретичних знань, в авторки величезний довід виготовлення прикрас з бісеру, яким вона щедро ділиться зі своїми читачами.
Тепер мої враження.
Книга виявилась близькою мені, можливо, тому, що написана теж науковцем, проте дуже цікаво й популярно навіть для початківців. Є поради з власного досвіду авторки, мені найбільше цікавими були орнаментика й типологія українських прикрас, справді поглибила свої знання в цій царині.
Трохи більше про те, що вразило. Перш за все, це та книжка, якої мені не вистачало для загального уявлення про українські прикраси з бісеру. А там немало цікавого, історія подана дуже захоплююче. Про багато яких типів народних прикрас з бісеру я й не знала. Ну, наприклад, чи багато майстринь крім таких відомих прикрас як гердани, силянки, кризи, знають що такі як язик, котильон, квітка? Та й ті ж гердани можуть бути головними, нашийними й нагрудними, а останні, ще по типах можна поділити на стрічкові, розеткові, кутові, хрещаті й перетинчасті. Про традиційні техніки бісероплетіння я давно знаю, проте довідатись географію і хронологію, тобто що, де, коли ще й чому було надзвичайно пізнавально. І все з чудовими ілюстраціями!
І ще такі цікаві факти. Виявляється, у ХІХ - на початку ХХ ст. в Україні для виготовлення народних прикрас із бісеру найчастіше використовували кінську волосінь. Також використовуали лляні та конопляні нитки домашнього виробництва з високоякісного тонкого волокна (повісма). Такі прикраси могли легко пошкоджуватись, тому часто були нашиті на смужки тканини. Саме тому спочатку для тогочасних бісерних прикрас дуже була поширена техніка нанизування, причому на багатьох нитках. Поздовжнє розміщення робочої нитки розосереджувало вагу бісеру по всій довжині й сприяло фізичній міцності виробу. Крім того, волосінь має відносно невелику довжину, а нанизування на декілька ниток не потребує довгих робочих ниток. Новим для мене було також, що в деяких прикрасах поєднували різні техніки. Вже тоді майстрині "комбінували" як тепер кажуть, зразки таких прикрас побачила вперше саме в цій книжці.
Про орнаментику прикрас з бісеру я вже давно шукала, й не могла найти вичерпної відповіді. Останній розділ книги приніс мені ці знання.
До речі, не можу не відмітити українську мову, що спочатку була трохи незвична. Як сказано в книжці "видавництво спирається на "Українськи правопис. Проєкт найновішої редакції (1999) "Інституту української мови НАН України". Матеріял, инший, закінчення -и замість звичного -і додає колориту й гармонічно доповнює виклад матеріялу :).
 
|
Реєстрація 
