Цьогоріч відпочивали кілька днів у с. Космач Косівського району Івано-Франківської області. Село дуже велике - за різними джерелами - від 6 до 8 тис. населення, найдовша його сторона сягає близько 16 км, має дуже багато присілків і є чи не найбільшим селом у Європі. Космач називають столицею Гуцульщини, її серцем.

Чудові талановиті люди живуть у Космачі. Сьогодні слава про космацьких митців вийшла далеко за межі рідного села й України. З космацькою вишивкою я була вже знайома - її яскраві теплі кольори не сплутаєш ні з якою іншою, недарма на фестивалі Країна Мрій мого чоловіка у вишитій сорочці з космацьким візерунком перестрів чоловік також у сонячній вишиванці і зразу - о! космацька сорочка! На цьому ж фестивалі ми побачили колектив зі села Космач, але тоді й не знали, що станемо гостями цього неймовірного краю.

У Космачі рубають ліс і везуть його в усі усюди, тому дороги на околицях там жахливі, де-не-де просто страшно їхати. Своє зробила й минулорічна повінь. В центрі села асфальтована дорога цілком пристойна, а на околицях там швидше бездоріжжя. У місцевих жителів популярністю користується "джип" Нива, на якому можна добратися аж до самого краю села, куди іншим автомобілям зась.

А як духм"яно тут пахнуть трави, цілюще зілля трапляється на кожному кроці, яка смачна малина, суниці, ожина, ми наласувались досхочу!

У Космачі є також багато джерел, зокрема з соленою природною водою - сировицею, воду пити неможливо - це ропа, яку використовують й зараз для квашення огірків, капусти. Також є вода типу “нафтуся”  й інші лікувальні води, багато голубої глини, яка може застосовуватись в лікувальних і косметичних цілях і просто відчути себе скульптором, вбираючи в себе її силу і енергію .

Хочу відзначити гостинність господарів, в яких ми зупинились. Нас і медом із власної пасіки пригостили, і домашнім хлібом з печі почастували, і наказували обов"язково приїхати до них ще на космацьке Різдво подивитися.

Але що ж то за гуцульська родина без гуцульського традиційного вбрання. У Космачі чи не в кожній хаті є невеликий музей гуцульського одягу. Гостинні ґазди показали нам та люб"язно дозволили сфотографуватися в повному гуцульському строї: постоли, капчури (вовняні шкарпетки), сорочка, запаска і силянка з бісеру (зліва) та те ж саме, але з бесагами (колоритна гуцульська торба) і з бісерним ґерданом (справа).

Найбільший заряд позитиву ми постійно отримували від космацької мови, їхньої експресивності та вміння не лізти за словом у кишеню. Навіть невеликі суперечки між ґаздою та ґаздинею виглядали як маленькі шедеври космацького гумору. А скільки історій і байок про давні і теперішні часи ми наслухались!

Після відвідин Космача залишились найприємніші враження і теплі спогади про чарівний край Черемоша й Прута.

Більше дізнатися про село Космач можна ще на сайті села: http://www.my-kosmach.com.ua.